Базиліка Сант Андреа (Мантуя)
| Базиліка Сант Андреа | |
|---|---|
 Базиліка Сант Андреаі, фасад | |
| 45°09′32″ пн. ш. 10°47′39″ сх. д. / 45.15889° пн. ш. 10.79417° сх. д.Координати: 45°09′32″ пн. ш. 10°47′39″ сх. д. / 45.15889° пн. ш. 10.79417° сх. д. | |
| Тип споруди | мала базиліка співкафедральний соборd церква[1] архітектурний ансамбль[1] і базиліка |
| Розташування |  Італія, Мантуя |
| Архітектор | проект створив Альберті Леон-Баттіста |
| Інженер | Лучано да Лаурана, Філіппо Ювара |
| Засновник | Лодовіко ІІІ Гонзага та його син кардинал Франческо Гонзага |
| Початок будівництва | 1472 |
| Кінець будівництва | в 18 столітті |
| Зруйновано | в добу готики |
| Відбудовано | 1472, 18 ст. |
| Будівельна система | Відродження |
| Стиль | раннє ВІдродження, бароко |
| Належність | католицизм |
| Єпархія | Roman Catholic Diocese of Mantuad |
| Стан | національна спадщина Італіїd[1][2] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Адреса | Мантуя |
| Оригінальна назва | італ. Basilica di Sant'Andrea |
| Епонім | Андрій Первозваний |
| Вебсайт | santandreainmantova.it |
  Базиліка Сант Андреа (Мантуя) (Італія) | |
 | |
 Базиліка Сант ��ндреа у Вікісховищі | |
Базиліка Сант Андреа (італ. Basilica di Sant'Andrea) — базиліка на честь апостола Андрія Першозванного в місті Мантуя, Італія.
Це територія бенедиктинського монастиря. Ще в добу готики тут побудували монастирську церкву. Від неї залишились один мур за залишки готичного дзвону.
В 15 столітті ініціатором перебудови церкви став володар міста Лодовіко ІІІ Гонзага та його син, кардинал Франческо Гонзага. Метою було створення урочистого храму, що демонстрував би владу родини в місті та слугував би усипальницею для її представників. На ту пору авторитетом в проектуванні храмів нового зразка був Альберті Леон-Баттіста, відомий теоретик італійської архітектури, що служив при папському дворі в Римі. Він і отримав замову на проект нового храму для міста Мантуя. Проект був створений і 1472 року розпочалося будівництво. Величний храм знадобився місту для підтримки паломників, бо в монастирі зберігали реліквію — флакон з кров'ю Христа, за переказами зібраною сотником Лонгіном, що був присутнім на Голгофі.
Альберті помер і реалізацію його проекта в місті розпочала низка архітекторів, серед яких були Лучано да Лаурана, Лука Фанчеллі. В 15 столітті встигли вибудувати каплицю, де зберігали реліквію і величний фасад у вигляді триумфальної арки з великою вхідною нішею-аркою, закінчений ще 1488 року. Будівництво тривало доволі довго і стало довгобудом, що нагадувало ситуацію з побудовою готичних соборів.
Остаточно будівництво було закінчене лише в 18 столітті. Над середхрестям архітектор Філіппо Ювара нарешті вибудував баню 1732 року, в образі якої вбачають впливи архітектурних знахідок Франческо Борроміні.
Базиліка вийшла величним, але дещо дисгармонійним — і через неузгодженість його різних частин, і через зміні, які внесли різні архітектори протягом будівництва, і відступи від первісного проекта Альберті. Більш цілісне і художньо виразне враження справляє інтер'єр базиліки, який вважають шедевром Альберті. В його побудові використані ті ж образи давньоримської триумфальної арки, які слугують входами в храмові каплиці.
Храм побудовано у вигляді латинського хреста. Над середхрестям — одна баня. Вівтарну частину утворює абсида. Головний фасад виконано у вигляді давньоримської триумфальної арки. ЇЇ поле розділено на три частини велтенськими пілястрами. Бічні частини менші за центральну і мають додаткові входи і ніші для скульптур (які не створені). Вхід в храм акцентований велетенсьою нішею-аркою.
Базиліка не стала усипальницею роду Гонзага, як то планувалося. Однак тут поховано уславленого художника доби Кватроченто — Андреа Мантенья. Фрески в головній каплиці храму створив Джуліо Романо, представник стилю маньєризм.
Сучасний храмовий орган — відносно пізній. Він створений 1850 року в місті Бергамо в майстерні братів Сераззі. Музичний інструмент має два мануала і один ножний.
- Кватроченто
- Альберті Леон-Баттіста
- Довгобуд
- Лучано да Лаурана
- Франческо Бо��роміні
- Філіппо Ювара
- Орган (музичний інструмент)
- Надгробок
- Андреа Мантенья
- Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
